З прадавніх часів між державами велися економічні взаємовідносини, тобто відповідна торгівля, або обмін товарами на вигідних умовах для суб’єктів підприємницької діяльності і їх державами. Особливого розвитку в цій сфері досягли європейські великі держави під час завоювання інших держав і створення там колоній. Відомий американський економіст Р. Робінсон ввів періодизацію в історичному розвитку міжнародних бізнесових структур, де включаються відповідні етапи. Першим етапом рахується ера експансії, яка ведеться з тисяча вісімсот п’ятдесятого по тисяча дев’ятсот чотирнадцятий роки. Фактично в цей період на світовій економічній арені здійснюються і остаточно оформляються взаємостосунки і структуризація між колоніальними тогочасними імперіями.
Дана економічна еволюція ведеться під час багатогранного і бурхливого розвитку європейських держав, а потім після здобуття незалежності в даний процес включаються і Сполучені Штати Америки. Промислова революція і відповідні досягнення в технологічному розвитку держав сталася на початку дев’ятнадцятого століття. До цього часу з колоніальних країн вивозилися екзотичні тогочасні товари, що було доволі часто затратно. Ось тоді тогочасні імперії прийшли до висновку, що набагато вигідніше сировину добувати в колоніях, а також вести плантаційне господарство в даних регіонах і це стало економічною перспективою в подальшому веденні зарубіжного бізнесу. Сировина яка вироблялась на територіях колоній була дешевою, це і було конкурентною перевагою розвинутих європейських країн. Дана перевага призвела до нагального залучення інвестицій у розвиток і переробку сировинної індустрії з колоній.
На рівні з цим зросла роль в державному управлінні колоніями, тобто тут потрібний був захист своєї колонії від зовнішнього посягання на неї, а також збереження заведеного колоніального режиму. Наведені фактори вимагали від відповідної метрополії надійних і узгоджених дій владних структур і національних бізнесових структур в регіонах своєї колонії. Залучення і вивіз з метрополії в колонії робочої сили було в край не вигідним і в цих регіонах на відповідних виробництвах почали залучати і навчати в масовій кількості місцевих жителів. Тут гостро постало питання враховувати місцеві традиції і культуру народу, розвивати освіту і вирішувати соціальні проблеми того, чи іншого населення. На рівні з цим іде інтенсивний внутрішньо-європейський міжнародний розвиток бізнесу. Провідні європейські держави ідуть різними економічними темпами розвитку, а все тут залежить в різниці забезпечення їх природними ресурсами, відповідну роль відіграє різний рівень освіти населення в державах і інші фактори. Всі причини разом взяті виділили країн виробників промислової продукції і країни-ринки збуту даної продукції, останні в переважній більшості виробляли сільськогосподарську продукцію, яка в основному була дешевою. В даній ситуації велися безперервні торгові війни між країнами, а причиною цьому був достатній розвиток виробничих підприємств і їх філій за кордоном. Почав в достатній мірі розвиватися транспортний і фінансовий сервіс. На даному етапі розвитку міжнародного приватного бізнесу визначилися головні його мотиви, які надійно працюють і в наш час. До них належить ефективне використання сировинних і природних, а також енергетичних ресурсів. Невід’ємною складовою тут однозначно є розширення ринків збуту, вкладання в бізнес вільного фінансового ресурсу. Послуги проекту Розумний.укр надаються бізнесменам на безоплатній основі — https://rozumnyiukr.com/
